Назидание церкви через дар говорения на иных языках
Недавно мне задали вопрос: "Вот вы пишете о дарах говорения на иных языках, о молитве на иных языках и о даре истолкования иных языков, о назначении их и о разнице между ними, – не можете ли привести пример назидания церкви в наше время через явление в ней дара говорения на иных языках?"
Назидание церкви, именно церкви, через явление дара говорения на иных (ангельских) языках...
Во времена Апостолов, – судя по словам Апостола Павла, – этот дар Святого Духа был являем в церквях довольно часто (впрочем, как другие дары Духа). Но потом, – я не проводил исследования по этому вопросу, но так, навскидку, – не могу вспомнить, чтобы о нём упоминалось где-либо в посланиях мужей Апостольских, или в более позднее время – в Христианских книгах III-VI веков. И только в последние времена, после возникновения пятидесятнических церквей об этом даре Святого Духа начали писать опять, но и здесь говорения много, в том числе говорения на якобы иных языках, а реальных свидетельств проявлений дара Духа опять же не видел.
Хотя нет, один раз был я свидетелем явления дара говорения на иных языках, излитого от Духа именно для назидания церкви. Это было в старой пятидесятнической церкви в то время, когда в нашей стране ещё только открылись врата для широкого благовестия, – на одном из собраний верующий вдруг встал, вознёс к небу лицо и начал говорить на иных языках. Это действительно было похоже на говорение, а не просто звучала какая-то повторяющаяся фраза. И все почувствовали необъяснимое, но очень реальное ликование в сердцах своих от присутствия Святого Духа. И вдруг, в одно мгновение все поняли о чём было сказано через явление того дара.
Но, прежде чем продолжать рассказ о том собрании, несколько слов о том, что произошло до него.
Дело в том, что вместе со свободой благовествовать, была открыта и возможность для эмиграции верующих за границу, и многие воспользовались этой возможностью. И из той церкви в один момент уехали на постоянное место жительства и епископ, и пастор, и почти все руководители домашних групп.
По сути, пастыри бросили свою церковь – оставшихся стариков да совсем ещё молодых христиан (молодых и по возрасту, и по опыту духовной жизни) на произвол судьбы. Уезжая, они наспех рукоположили на пасторское служение первого, кто подвернулся под руку – вернее, одного из оставшихся руководителей домашних групп и уехали из бедствующей России в сытую Америку.
И вот в тот момент, когда верующие были в унынии, Святой Дух, сойдя, возвестил через уста того человека: "Я не с ними, а пребываю с вами и поддержу, и наставлю вас в истине!", – возвестил не в просто в уши, а в самые сердца собравшихся на том богослужении.
В самые сердца собравшихся на том богослужении…
Вот такое свидетельство.
Комментарий автора: Недавно мне задали вопрос: "Вот вы пишете о дарах говорения на иных языках, о молитве на иных языках и о даре истолкования иных языков, о назначении их и о разнице между ними, – не можете ли привести пример назидания церкви в наше время через явление в ней дара говорения на иных языках?"
Николай Погребняк,
Россия
Родился в 1961 г. в Кокчетавской области Казахской ССР. После окончания Омского политехнического института работал инженером-конструктором. В 1995 г. по вере принял водное крещение в РПЦ. Позже работал в Центре реабилитации, исполнял диаконское служение и читал лекции. Писатель, популяризатор христианских ценностей и христианского учения.
Прочитано 4677 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
